Очікує на перевірку

3200 Фаетон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Фаетон (значення).
3200 Фаетон
Астероїд 3200 Фаетон 5 грудня 2010 сфотографований 37 см телескопом (Касегрен) на обсерваторії Вінер
Відкриття
ВідкривачСаймон Грін[en], Джон Дейвіс[en]
Місце відкриттяIRAS
Дата відкриття11 жовтня 1983
Позначення
Названа на честьФаетон
Тимчасові позначення1983 TB
Категорія малої планетиАстероїд групи Аполлона
Орбітальні характеристики[1]
Епоха 25 лютого 2023 (2 460 000,5 JD)
Велика піввісь1,2713419 а. о.
Перигелій0,1399806 а. о.
Афелій2.4027032 а. о.
Ексцентриситет0,8898954
Орбітальний період523,5907605 діб
1,4335134 років
Середня орбітальна швидкість0,6875599 °/добу
Середня аномалія196,5061141°
Нахил орбіти22,2735306°
Довгота висхідного вузла265,1723387°
Аргумент перицентру322,2166335°
Фізичні характеристики
Розміри6,25 км
Період обертання3,604 год
Альбедо0,1066
Стандартна зоряна величина14,39
CMNS: 3200 Фаетон у Вікісховищі
Орбіта

3200 Фаетон (3200 Phaethon) — астероїд із незвичайною орбітою, який наближається до Сонця в перигелії ближче ніж будь-який інший астероїд із назвою[a]. З цієї причини астероїд названий Фаетоном на честь сина бога сонця Геліоса.

Астероїд є ймовірним батьківським тілом для метеорного потоку Гемініди, видимого у середині грудня[2].

Відкриття

[ред. | ред. код]

Фаетон був відкритий Саймоном Гріном[en] та Джоном Дейвісом[en] на знімках IRAS від 11 жовтня 1983 року під час пошуку на них рухомих об'єктів. Офіційно про відкриття та оптичне підтвердження Чарльзом Ковалем[en] оголошено 14 жовтня 1983 року у IAUC 3878. Об'єкту було призначено тимчасову назву 1983 TB[1], а у 1985 році Центр малих планет призначив постійні номер і назву 3200 Фаетон (3200 Phaethon).

Фаетон став першим астероїдом, відкритим за допомогою космічного телескопа.

Характеристики орбіти

[ред. | ред. код]

Фаетон із великою піввіссю орбіти 1,27 а. о. відносять до групи Аполлона.

Орбіта Фаетона є вельми витягнутою та більше схожа на кометну, ніж астероїдну. У перигелії астероїд наближається до Сонця на 0,14 а. о. — найменша відстань серед усіх астероїдів із назвою. Та через високу ексцентричність його орбіта перетинає орбіти Меркурія, Венери, Землі та Марса.

Через свої розміри (стандартна зоряна величина H ≤ 22) і найменшу відстань перетину орбіти із земною (для Землі НВПО ≤ 0,05 а. о.) Фаетон є потенційно небезпечним астероїдом. Його найменша відстань перетину орбіт дорівнює 0,02 а. о., а стандартна зоряна величина — 14,39. Не зважаючи на це, найближчим часом зіткнення астероїда із Землею не очікується, оскільки його орбіта доволі точно визначена та майбутні зближення спрогнозовані приблизно на найближчі 400 років[3].

16 грудня 2017 року астероїд пролетів на безпечній відстані від нашої планети, яка у 27 разів перевищувала відстань до Місяця. У НАСА заявили, що наступного разу Фаетон наблизиться до Землі у 2093 році[4].

Припускають, що Фаетон є частиною сім'ї Паллади[5] — групи астероїдів, які відкололися від Паллади у результаті зіткнення з нею іншого космічного тіла. Водночас із Фаетоном пов'язують походження астероїдів (155140) 2005 UD[en] та (225416) 1999 YC, які мають схожі орбіти та характеристики поверхні[6][7].

Фізичні характеристики

[ред. | ред. код]

Довгий час вважалося, що Фаетон є ядром виродженої комети, але результати спостережень STEREO 2009 і 2012 років підтвердили наявність кометоподібного хвоста пилу, що складається з газу натрію[8] віднесеного тиском випромінювання від Сонця[9][10][11]. Дослідники вважають, що через сильне наближення до Сонця температура поверхні Фаетона підвищується настільки (понад 700 °C), що породи на ній тріскаються й кришаться в пил під дією високої температури[12]. Хоча це перший випадок, коли термічний розпад відіграє важливу роль у Сонячній системі, астрономи вже виявили несподівану кількість гарячого пилу навколо близьких зір, який міг утворитись аналогічно[джерело?]. З моменту виявлення цього явища у Фаетона було відкрито ще декілька астероїдів із кометоподібною активністю, наприклад 7968 Ельст-Піссаро (133Р), що підштовхнуло до виділення нової групи об'єктів у Сонячній системі — комет головного пояса.

Метеорний потік

[ред. | ред. код]

Більшість метеорних потоків виникають, коли орбіту Землі перетинають потоки сміття, що викидають комети. Гемініди, які прикрашають нічне небо щорічно в грудні, є одним із найвідоміших і найвражаючих із десятків метеорних потоків. Проте, як астрономи знали протягом 30 років, Гемініди утворені не кометою, а 5-кілометровим астероїдом, що називається (3200) Фаетон.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б База даних малих космічних тіл JPL: 3200 Фаетон (англ.) . Процитовано 2023.03.23. Останнє спостереження 2023.03.23.
  2. ↑ Whipple, F. L. (25 жовтня 1983). 1983 TB and the Geminid Meteors. IAU Circular. 3881. 1. Bibcode:1983IAUC.3881....1W.
  3. ↑ Benner, Lance A. M. (2017). Goldstone Radar Observations Planning: Asteroid 3200 Phaethon. NASA/JPL Asteroid Radar Research. Процитовано 26 листопада 2017.
  4. ↑ Сьогодні біля Землі пролетить великий астероїд. Архів оригіналу за 16 грудня 2017. Процитовано 16 грудня 2017.
  5. ↑ Jaggard, Victoria (12 жовтня 2010). Exploding Clays Drive Geminids Sky Show?. National Geographic. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
  6. ↑ Devogèle, Maxime; MacLennan, Eric; Gustafsson, Annika; Moskovitz, Nicholas; Chatelain, Joey; Borisov, Galin та ін. (June 2020). New Evidence for a Physical Link between Asteroids (155140) 2005 UD and (3200) Phaethon. The Planetary Science Journal. 1 (1): 15. Bibcode:2020PSJ.....1...15D. doi:10.3847/PSJ/ab8e45. 15.
  7. ↑ Kasuga, Toshihiro; Jewitt, David (2008). Observations of 1999 YC and the Breakup of the Geminid Stream Parent. ApJ. 136 (2): 881—889. doi:10.1088/0004-6256/136/2/881. {{cite journal}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  8. ↑ Астероїд Phaethon має хвіст, що складається з газу натрію. 27.04.2023
  9. ↑ Jewitt, David; Li, Jing; Agarwal, Jessica (2013). The Dust Tail of Asteroid (3200) Phaethon. The Astrophysical Journal Letters. 771 (2). L36. arXiv:1306.3741. Bibcode:2013ApJ...771L..36J. doi:10.1088/2041-8205/771/2/L36. S2CID 37387069.
  10. ↑ Li, Jing; Jewitt, David (2013). Recurrent Perihelion Activity in (3200) Phaethon. Astronomical Journal. 145 (6): 154. arXiv:1304.1430. doi:10.1088/0004-6256/145/6/154. S2CID 6242944. Процитовано 22 січня 2022.
  11. ↑ Jewitt, David; Li, Jing (2010). Activity in Geminid Parent (3200) Phaethon. Astronomical Journal. 140 (5): 1519—1527. arXiv:1009.2710. doi:10.1088/0004-6256/140/5/1519. S2CID 6446528. Процитовано 22 січня 2022.
  12. ↑ Sutherland, Paul (10 вересня 2013). Why an asteroid is crumbling into meteor dust. Skymania.com. Архів оригіналу за 22 лютого 2015. Процитовано 10 вересня 2013.

Коментарі

  1. ↑ Існують інші астероїди без назви, у яких перигелійна відстань менша — наприклад (394130) 2006 HY51[en] із 0,081 а. о. або (137924) 2000 BD19[en] із 0,092 а. о.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=3200_Фаетон&oldid=42132498